Редакція Postpaper розпочинає рубрику «Помешкання». Мова йтиме про те, де і як живуть мешканці Львова. Сьогодні розповідатимемо про будинок, дизайн котрого створювався протягом майже ста років. В наш об'єктив потрапила кухня та кімната власниці — Марти.

Будинок розташований в старій частині Львова, недалеко від центру міста. Його збудував, за словами Марти, її прадід на початку ХХ ст. Будучи круглим сиротою з-під Калуша, він приїхав до Львова вчитись. Став стоматологом, заробив гроші на будинок та майже власноруч його збудував. В сім'ї Марти, прадіда називають справжнім self-made man — людиною, що «зробила себе сама». За Союзу, будинок у прадіда відібрали, але потім повернули завдяки наявності у нього документів, що він все робив власноруч.

Бабця Марти була поліграфістом та займалась різьбою — багато декору та різьблених елементів, зокрема, лампа на кухні, полиця зі спеціями — це її робота. Бабця також слідкувала, щоб нічого не викидалось. Дід господині, ортопед-столяр зі Стрия, підтримував лад у будинку.

На кухні друге життя отримали старий посуд блакитного кольору — посудина для зберігання соди та дзбани, гасові лампи, залізки (металеві праски), радянські сифони. Тут речі початку ХХст. чудово поєднуються з різьбленими абажуром і поличками та сучасними стилізованими під українську вишивку шторами.

Гордість господарів — шафа, що збереглась з 20-х років ХХ ст. майже в тому ж самому вигляді.

Поєднання чотирьох епох зберігається і в кімнаті: дерев'яна міцна скриня, п'єц, радянська шафа та лампа, валізи та оригінальної форми пляшки.

Ось що говорить про помешкання господиня: «Будинок мав величезний вплив на моє світосприйняття. Можливо саме тому, я стала істориком. Кожна річ має свою ауру. Минуле — це окремий світ, куди можна заглибитись щось уявляючи. Спеціально у будинку майже нічого не робилось, це поступово склався, як ми це називаємо, родинний дизайн. Ми зберігали старі речі, ремонтували їх та використовували знову. Треба бачити потенціал речей. В підвалі воно може бути некрасиве, а відмиєш і можна потім використати. Тим паче, за радянських часів не було грошей купити щось нове, а тому збереглось бережливе ставлення».

«Ідеальна кухня, вона в принципі не можлива, коли там готують їсти. Наше помешкання, перш за все, для нас. Ми не зациклюємося на ньому, не робимо із нього музей», — говорить Марта про свій будинок.